Підвісні унітази
Чому підвісний унітаз краще
Метод кріплення унітазу до стіни простий та ефективний. Так економиться досить багато простору, що раніше займався зливним бачком. Підлога під унітазом вільна, її прибирання проводити на порядок легше. У плані надійності підвісна сантехніка не сильно відрізняється від підлогової: більшість моделей розраховані на вагу до 300 кг.
Підвісні унітази вирізняються високим комфортом використання. По-перше, через можливість їх регулювання за висотою. Підлогова сантехніка має висоту до 40 см, що не дуже зручно для людей високого зросту. По-друге, підвісні унітази відносно новий тренд на ринку сантехніки. Тому вони є вершиною зручності і першими отримують всілякі технічні новації та оригінальні дизайнерські рішення.
З недоліків можна відзначити вищу, ніж у підлогових, вартість. А також неможливість встановити унітаз до стіни під кутом, відмінним від прямого, наприклад, у кут кімнати.
Що необхідно враховувати при покупці унітазу
Підвісних унітазів стосуються в першу чергу ті ж характеристики, що і підлогових: розташування зливного отвору, ефективність змиву, висота сифонного перегину, якість кераміки. Що стосується змиву, рекомендується віддавати перевагу типу «вир» з отвором у передній частині обідка. Далі про інновації, що істотно полегшують комфорт використання.
Опціонально підвісний унітаз може мати:
- мікроліфт, що пом'якшує закривання кришки при кидку
- спеціальне покриття чаші з мінімальним тертям
- систему видалення неприємних запахів
- функцію «глибокого» змиву та захисту від сплесків води
Інші тонкощі стосуються особливостей системи інсталяції, яка вибирається окремо. Зокрема, зверніть увагу на раму. Вона має бути виконана з оцинкованого сталевого профілю, який має регульовану по висоті верхню планку з поздовжніми прорізами, інакше можуть виникнути труднощі з обходом комунікацій при кріпленні. Якщо плануєте встановлювати в нішу, вибирайте вузький варіант інсталяції з високим баком. У деяких установках опорні ніжки можна повернути для зручнішої установки всередину профілю 50 або 75 мм. Обов'язкова наявність шумоізолюючої прокладки, шпильок та ущільнювачів для унітазу. Фановий патрубок повинен мати поворот, регулювання довжини та розширення 90–110 мм для зручного підключення до унітазу.
Щодо бачка і арматури для нього: віддайте перевагу пристрою роздільного (економічного) змиву, також правильно підберіть бік підведення води, або купуйте універсальний варіант. Поворотний кран із комплекту повинен бути добротним і мати гайку для накручування без інструменту. Кожна інсталяція комплектується оригінальною кнопкою, іншу вибрати не можна. Найчастіше комплект поставки повний, але не зайвим перевірити наявність всіх елементів.
Підготовка місця встановлення, каналізація та підведення води
Ширина інсталяції складає від 35 до 55 см, глибина зазвичай не перевищує 20 см. Це робить зручним встановлення поруч із каналізаційним стояком з подальшою зашивкою стіни ГКЛ. Але якщо ви не плануєте так зрушувати стінку, буде потрібна різка ніші.
Мала глибина ніші дозволяє вирізати її навіть у стіні, що несе, при цьому зовсім не обов'язково різати нішу в повний профіль. Необхідно лише звільнити простір під бачок, трубу зливу, фановий патрубок та каналізаційне відведення. Так можна скоротити брудні роботи з виготовлення ніші майже вдвічі. Зашити стіну гіпсокартоном все одно потрібно, але з виготовленням ніші ви заощадите 100-150 мм простору. Несучі стійки краще кріпити до стіни без шпильок, трохи підкоригувавши вертикальний рівень.
Каналізацію до фанового відведення краще підводити вертикально знизу, прокладаючи трубу 110 мм від стояка з мінімально допустимим нахилом, це дасть більше свободи при виборі найменшої висоти установки унітазу. Більшість типових конфігурацій з'єднання можуть бути виконані за допомогою стандартних відводів, що йдуть у комплекті з інсталяцією. В іншому випадку краще не використовувати гофрований перехід, а підібрати більш надійні жорсткі кутові з'єднання, благо широкий асортимент деталей дозволяє це зробити. Може виявитися трохи клопітно, зате з гарантією.
Для підключення до водопроводу також не рекомендується використовувати гнучкі шланги. Натомість краще підвести трубу безпосередньо до кутового крану, який встановлюється всередині ревізійної ніші. Якщо немає довіри до штатного крана, замініть його на якісний кульовий. Але будьте готові до можливих труднощів під час його вимушеної заміни: гайковим ключем у ніші не дуже зручно працювати.
Кріплення інсталяції до різних типів стін
При встановленні інсталяції необхідно провести по стіні вертикальну межу, яка визначить центральну вісь установки. Її слід перенести на підлогу під прямим кутом до стіни. Далі потрібно накреслити лінію паралельно до стіни з відступом на глибину установки. Інсталяцію можна монтувати як до, так і після набивання стартового профілю, що визначте заздалегідь.
Насамперед відпускаються гвинти регульованих ніжок, і виставляється потрібна висота, а також горизонтальний рівень установки. Після цього ніжки затискають і переносять половину відстані між нижніми отворами кріплення ліворуч і праворуч осьової лінії на підлозі. Просвердливши два отвори, можна кріпити інсталяцію до підлоги. Якщо в комплекті йдуть гвинти із пластиковими пробками, краще замініть їх на металеві анкери.
Відрегулюйте верхню планку, щоб лінія кріплення була вищою або нижчою від комунікацій, закріплених на стіні. В отвори рамки вставте шпильки з накрученими кронштейнами і законтріть їх гайками, щоб вони стали перпендикулярно. Виставте інсталяцію за вертикальним рівнем, притискаючи до стіни та підкручуючи гайки на шпильках. Далі можна свердлити отвори та встановлювати кронштейни, закручуючи шпильки. Наприкінці рекомендується остаточно вирівняти інсталяцію строго за рівнем, адже при встановленні кріплень вона неминуче трохи зрушить.
Кріплення розпірними анкерами допускається тільки до цегляної або бетонної основи. Якщо матеріал стіни меншої щільності, наприклад газобетон або черепашник, необхідно вдатися до альтернативних варіантів. У приватному будинку краще просвердлити стіну наскрізь та закріпити інсталяцію на двох прохідних шпильках з широкою шайбою на звороті, це найбільш надійний варіант.
Якщо такої можливості немає, використовуйте спеціальні засоби кріплення. У газобетоні добре тримаються дюбелі зі спіральною або гвинтовою пробкою. З кріпленням відповідальних конструкцій до черепашника майже завжди справляються хімічні анкери. Монтаж до СІП панелі краще виконати через проміжну шину зі сталевої смуги, яка закріплена у місцях проходу брусів. Кріплення до дерева не варто виконувати чорними шурупами, вони лопаються під навантаженням. Краще використовуйте гвинти з головкою під гайковий ключ, часто зустрічаються в комплекті інсталяцій.
>
>
>
